Словесность

[ Оглавление ]








КНИГИ В ИНТЕРНЕТЕ


   
П
О
И
С
К

Словесность



СТИХОТВОРЕНИЯ

Авторизованные переводы с украинского - Игорь Кручик
*ВЫСТРЕЛ КИЛЛЕРА *УЖИН СО ШПАГОГЛОТАТЕЛЕМ
*ЕХИДНА *ЭТЮД С ВОРОНАМИ
*ПТИЦЕРЕЗКА


ПОСТРІЛ

Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, У золоті дзеркала установи, Поправиш ружу й посміх Казанови І сам собі накажеш: кроком руш До кабінету, де - вершина змови. Тебе чекає мрець – очей не мруж, А, вихопивши револьвер із руж, Спрямуй на нього дуло тридюймове. Ти стенеш в цю хвилину шестикрилим, А він повільно зсунеться на килим, Потягне канделябр і каламар. Ти скинеш рукавички (щойно з пральні), І, розпізнавши натяки астральні, Почуєш, як видзвонює комар.



ВЫСТРЕЛ КИЛЛЕРА

Ты, словно уж, вползаешь на этаж, где учрежденья блещет анфилада. Поправишь розу и прищур де Сада и сам себе прикажешь: шагом арш в тот кабинет, где - генератор ада! Там ждет тебя работа, а не блажь: живой покойник. Шанс ему не дашь, а револьвер из роз направишь в гада! Ты станешь вмиг парящим, словно Кришна, а он на ворс ковра сползет неслышно, влача чернил разлившийся кошмар. Перчатки сбросив (свежие, из чистки), Как будто знак астральный различишь ты: Над падалью вибрирует комар.

_^_


ЄХИДНА

Повертаємся, всіявши зойком оази; Кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, Або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині Прошивала сурма побідна, На стовпах і криницях, мов сіль на хустині, Проступило тавро: єхидна. Ми згубили себе в агорянськім поході, Перемога цілком невидна. І до рідних дверей нам достукатись годі, І вітчизна немов єхидна. Рідні панни зів`яли по вежах і клітях, Пізня ласка така фригідна. В зимних венах померло дзвінке повноліття, А в очах ожила єхидна. Що я можу? Хрипуча сурма наді мною. Я півсвіту пройшов приблизно. Можу босим піти за твоєю труною, Рідна панно, стара вітчизно.



ЕХИДНА

Наши лица чернели от алчи и зноя, крик - оазисы жег болидно!.. Но вернулись, а город - как гетто чумное или клетка, в которой - ехидна. И пока в палестинах, звериных и смуглых, нас труба скликала навзрыдно, - на столбах и колодцах, как соль на хоругвях, проступило тавро: ехидна. Мы утратили дух в агорянском походе, И победа – неочевидна. И родные не ждут – неродные нам вроде! И отечество - как ехидна. Дамы в замках и башенках сделались вялы, менуэты звучат фригидно, в хладных венах почили любовные шквалы и в глазах ожила ехидна. Вот кто, едкий, столетья кладет, будто яйца, там, где рынка гремит махина, где помосты смертей, где живут и бояться, где толпа шипит, как ехидна! Что могу я? Пол-мира прошел, Европа! Храп трубы - поцелуй для слуха... Я пойду босиком за Святынею Гроба твоего, о страна-старуха.

_^_


ПТАХОРІЗКА

Це рясне гуляння вбогих при музиці, Під мурами, де випивка і тінь. Це триває свято поїдання птиці При світлі відлітань і тріпотінь. Треті птиці лунко прокричали ранок, І ринок забуяв, як райський ліс. Тож тяжкі тіла знекровлених коханок Закутує в пітьму пан птахоріз. По його робітні в’ється чорне пір’я, І руки в нього, кажуть, золоті. Музика на ринку. Вивіска "Вампірня" Ясніє, ніби спалах, на путі. Він виймає з тіла теплу душу птичу (його небіжчик тато – знаний кат), а вночі приводить у закляклу тишу крилатих і співаючих дівчат. Злякані амури. Під’яремні псиська Шукають у жаливі кість крила. Це розправа з ангелами – ангелорізка, Це пісня жолобками потекла. Ми ж, умивши пивом пересохлі мізки, Згорнувши небеса в густий рулон, Та й гостимось на паперті птахорізки У місті, що зоветься Вавілон.



ПТИЦЕРЕЗКА

У стены булыжной нищенство толпится, где пьянка, вертелa и гриль-очаг. Это длится праздник поглощенья птицы в отлетных и трепещущих лучах. Третий петел гулко обозначил утро, и рынок стал дремуч, как райский лес. И телам любовниц розу-камасутру ножом подарит парень-птицерез. Тельца раздевает - мастерское порно! Клубятся перья, лифчиков черней. Музыка на рынке. Вывеска "Вампирня", как вспышка, озаряет ход вещей. Вынимает птичью душу он из тела (его покойник-батя был палач) и в бардак свой тащит ночью омертвелой крылатых певчих девочек. Не плачь! Вскинутся амуры. Псы залают резко, выискивая в жилах кость крыла. Эшафот для ангелов: ангелорезка, то песнь по кровестоку потекла. Мы же, присягнувши пиву по-царистски, скатавши небеса в тугой рулон, мылимся на паперти у птицерезки, ценя ярлык прописки: Вавилон.

_^_


ВЕЧЕРЯ В ШАБЛЕКОВТАЧА

Він має щось від різника або від самурая Його ножі то попурі для джазових музик Уста розкрито як врата все до мікрона грає Важливо губи розтягти і зберегти язик Дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки Гімнастика для щік зубів трахеї язика Та тільки шабля над усе дивіться українки Бо шабля зоряна межа для нього козака Вона це промінь що гряде в його жертовне тіло Ковтай ковтай ковтай її коли як не тепер Повітря геть легеням зась і серце вниз осіло А він порожній наче дух і чуйний мов сапер Вона зникає в ньому вся наткнувшись на кишечник Ми кричимо давай давай лякай своєю грою Від наших вигуків і слів огидних недоречних На ньому проступає біль і він стікає кров’ю А ми дивилися на все волали біс і браво Немов у цирку чи на з`їзді зрештою або На кінофільмі де герой життя віддав за справу Аж ружа крові процвіла крізь горло і жабо



УЖИН СО ШПАГОГЛОТАТЕЛЕМ

В нем нечто есть от мясника вернее самурая его ножи дзержинский джаз какафоничный вжик хлебало с караван-сарай технично раззевая тут важно губы растянуть и вывалить язык двенадцать очень острых блюд стилеты шпаги финки о аэробика для губ для щек трахей итак он саблю вскинул над собой глазейте украинки ведь сабля грань межзвездных сфер понеже он казак она в него как луч в туннель вонзится без оглядки глотай ее сейчас и здесь глотай стенает хор и трепет прочь дыханье стоп а сердце зайцем в пятки теперь он полый точно дух и чуткий как минер вот входит сабля вниз и вниз вперяется в кишечник а мы орем давай банзай вонзай а не мозоль от наших неуместных фраз от визга алчных женщин он инфракрасен как Исус он излучает боль и мы вскричали браво бис воспряли оголтело как будто цирк партийный съезд или толпа жлобов нет кинофильм где диссидент пал жертвою за дело да так что роза расцвела сквозь горло и жабо

_^_


ЕТЮД З ВОРОНАМИ

На цьому світі стільки ірреального шукаємо тверду земну основу грудневе пиво біля кафедрального і сірий день мугиче боса-нову відлига як сльоза над містом лине автобуси приходять і відходять і в наших кухлях писаної глини колишеться гірка бурштинна подать ми так цього тепла затято прагнули як вимерзле пагіння винограду ворони ці маленькі чорні ангели збирають на фронтоні чорну раду і тане сніг в якому так намішано пісок і сіль тяжкі земні мірила а ми в холодні кухлі тепло дишемо і дивимось як мають чорні крила



ЭТЮД С ВОРОНАМИ

Как много в этом мире ирреального шатаясь ищем твердь и праоснову зимою пиво подле кафедрального и серый день мурлычет босса-нову снегa слезами оттепели склёваны став кашей от автобусов несметных и в наших кружках глины размалёванной колышется янтарь - нектар для смертных нам не тепла хотелось - хоть аналога как вымерзшей лиане виноградной вороны кардиналы мини-ангелы толкутся на фронтоне Черной Радой И тает снег в котором столько исстари песок и соль и тяготы и косность драконами мы дышим в кружки льдистые взирая на размахов чёрный космос

_^_




© Юрий Андрухович, 1999-2024.
© перевод - Игорь Кручик, 1999-2024.
© Сетевая Словесность, 1999-2024.





Лучший банк в Астане - bank RBK читайте на banker.kz.

www.banker.kz

Словесность