О, это целая история - стихи Игоря Рымарука в русских переводах
Ігор Римарук
STAR-CROSSED
1
Богородиця, схилена, мовби квітка,
над малям, - не зводить очей угору,
не бачить звізди,
яка в нехрещеній імлі
намацує сучкуватим променем
ветху покрівлю стаєньки.
Боїородиця, схилена, мовби квітка,
над малям, - не зводить очей, бо знає:
побачить сад і сторожу,
каменя, що його тільки вона -
тільки вона! - зрушити може
плічком своїм худеньким.
Богородиця, схилена, мовби квітка,
над малям, - не зводить очей
на воли,
бо кожен, хто йде по них, як по суші,
неодмінно наступить на зірку
чи на її відбиток...
Богородиця печальних
очей не зводить
із Його печальних очей.
2
"Ми з тобою такі схожі, -
каже він, - що, з огляду на різницю в роках,
це можна вважати інцестом".
А коли ні ночі, ні дня - болить,
а коли ні ночі, ні дня - мовчання,
а коли ні ночі, ні дня - суцільні сутінки,
він перетворює їх на морок,
бо в темряві легше розгледіти
небесну окрушину,
смертельну і мерехтливу, -
волочить у хмарах обідраний хвіст,
немовби павич у Лазєнках,
де в генделику на шинквасі
поруч із попільничкою та картою вин -
засушена морська зірка.
"S’il vous plait, - каже він, - gross Bier,
dużе piwo, найбільшу гальбу,
щонайтемнішого".
"Star-crossed, -
каже вона, -
нещаслива зоря, либонь".
3
...А коли останній, третій, пропіє,
зречуся не коханої, не друга, не Вчителя -
себе в колі примар,
себе - в їхньому повільному танці,
в моторошному тихому хороводі,
де кожен порух і звук
фіксується позачассям і безголоссям,
немов переламана кістка - гіпсом:
нечутний увічнений хрускіт.
Позичу бодай на годину своє залатане тіло
і - притьма, пішаницею, поповзом -
до води, на воду:
хай то буде Сена з відбитками клошарів і веж,
або водограй на летовищі поблизу Картаґени,
чи Талалаєве, в кінці города, озерце, -
вкину пригорщу дрібняків,
а також нещасливу зорю,
щоб вернутися в цей непритомний світ...
У днину осінню,
прозору й важку,
як сльоза Богородиці.