Стихи Григория Чубая в переводах Ала Пантелята

Григорій Чубай Відлуння дзеркала відлуння дзеркала нічого не знає про дзеркало нічого не знає про себе але воно про літо знає і про нього розказує воно має дві стежки білу і чорну воно завжди білою ходить і розказує що на груші виросли груші і впали в траву а на вербі груш не виросло а виріс лелека і впав за обрій прийде від матері дивний літній сон із сапою в руках і всю білу стежку пересапає і тоді вже відлуння самотньо сидітиме біля дзеркала бо чорною стежкою ходити страшно