Стихи Григория Чубая в переводах Ала Пантелята

Григорій Чубай Постать голосу Я ніколи ні про що не запитував ні в тиші, ні в грому, які жили зі мною поруч. Я мовчки жив, я мовчки міркував, скільки ж то кисню дає щодня те дерево, що під вікном, який то вийде стіл а чи кушетка із дерева того за кілька літ. Я мовчки жив, я мовчки міркував, а вчора вдосвіта прийшла до мене постать мого голосу, стелилося при ній відлуння тінню до порогу. І запитала вона у тиші, що в ній заснуло. І запитала вона у грому, що в нім збудилось. А потім до вікна підійшла і до дерева мовила: доброго ранку, зелена пташко, чи не втомилась ти всеньке літо понад хатою літати? Сядь на підвіконня, я пшона тобі винесу, зелена пташко.